У Дніпрі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого Захисника України Павла Пархоменка. Він добровільно став на захист країни у 2022 році та загинув під час боїв на Донеччині. Павло Пархоменко був жителем Дніпра, який з перших днів повномасштабної війни приєднався до територіальної оборони.
Життя і боротьба
Разом із побратимами Павло тримав оборону та відбивав атаки ворога на Донеччині. За мужність і відданість Україні воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У рідному ліцеї №134 відкрили меморіальну дошку як символ пам’яті про захисника.
Рідні кажуть, що така меморіальна дошка, це нагадування про ціну свободи та людей, які віддали за Україну власне життя. «Для мене це дуже важливо, щоб про тата всі пам’ятали. Щоб усі бачили, хто захищав нашу Україну і хто віддав за це своє життя»,, каже донька загиблого Героя Катерина Пархоменко.
Сімейна підтримка
Сестра загиблого Героя Ірина Пархоменко говорить: «Я дуже пишаюся своїм братом, бо він завжди був за нас, а ми були за нього». Павло Пархоменко працював водієм та менеджером із продажу, виховував доньку. Та з перших днів вторгнення вирішив долучитися до тероборони.
«Одного дня він прийшов додому і сказав: «Збираю речі, йду воювати». Спочатку я його відмовляла, але він відповів: «Я хочу для тебе майбутнє»»,, розповідає Катерина Пархоменко. Ірина Пархоменко додає: «Паша сказав: «Я йду записуватися до тероборони». Я відповіла: «Я з тобою». А він: «Ти що, дівчата не йдуть воювати».
Пам’ять про Героя
У серпні 2022 року поблизу Володимирівки Павло разом із побратимами тримав оборону та відбивав атаки ворога. Завдяки мужності бійців вдалося зупинити наступ противника. 20 серпня захисник загинув від поранень після ворожого артобстрілу.
«Коли ми говоримо про пам’ять, передусім це пам’ять про конкретні вчинки наших героїв. Павло, це той хлопець, завдяки якому встояла наша оборона»,, зазначив заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної діяльності Андрій Денисенко.
Відтепер ім’я Павла Пархоменка назавжди закарбоване на стінах рідного ліцею. А його сестра нині продовжує справу брата, служить у лавах українського війська та мріє потрапити до 128-ї бригади «Дике поле», де воював Павло.
